William Shakespeare, sonnet 66
Оригинал + переводы Орла, Маршака, Фрадкина, Турухтанова, Пастернака и Павлычко.
Tired with all these, for restful death I cry:
As to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimmed in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And gilded honour shamefully misplaced,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgraced,
And strength by limping sway disabled,
And art made tongue-tied by authority,
And folly (doctor-like) controlling skill,
And simple truth miscalled simplicity,
And captive good attending captain ill:
Tired with all these, from these would I he gone,
Save that, to die, I leave my love alone.
Перевод В. Орла
———-
Я смерть зову. Я до смерти устал -
От гордости, идущей в приживалки,
От пустоты, занявшей пьедестал,
От вымученной веры из-под палки,
От срама орденов и галунов,
От женщин тех, что смолоду пропали,
От силы под пятою болтунов,
От мудрого величия в опале,
От вдохновения исподтишка,
От простоты, в которой нету прока,
От знания в руках у дурака,
От доброты в подручных у порока…
Я так устал.. Но если смерть приму,
Куда тебе деваться одному?
———-
Перевод Самуила Яковлевича Маршака
———-
Зову я смерть. Мне видеть невтерпеж
Достоинство, что просит подаянья,
Над простотой глумящуюся ложь,
Ничтожество в роскошном одеянье,
И совершенству ложный приговор,
И девственность, поруганную грубо,
И неуместной почести позор,
И мощь в плену у немощи беззубой,
И прямоту, что глупостью слывет,
И глупость в маске мудреца, пророка,
И вдохновения зажатый рот,
И праведность на службе у порока.
Все мерзостно, что вижу я вокруг…
Но как тебя покинуть, милый друг!
———-
Перевод Игоря Фрадкина
———-
Смерть призываю я – невмоготу
Мне видеть торжество неправой силы,
Достоинство, что ввергли в нищету,
И Веру, что обманом подкосили,
И разодетую до блеска Мразь,
И Глупость, поучающую Знанье,
И Непорочность, втоптанную в грязь,
И Музу в лапах палача-Молчанья,
И Благость, ставшую служанкой Зла,
И Честность, что прослыла простотою,
И Немощь, что над Мощью власть взяла,
И Зло, взлелеянное Добротою -
Смерть призывая, умереть не смею:
Любовь сгублю кончиною своею.
———-
Перевод С.И. Турухтанова
———-
Давно ушел бы сам, терпеть устав
Сей гнусный мир, где честный сир и хладен,
Где рядится ничтожество в шелка,
Где чистый сердцем дочиста обкраден,
Где все награды впору изымать,
Где девственность осмеяна и честь,
Где кривда мажет грязью правду-мать,
Где силу гнет расслабленная лесть,
Где прикусил певец себе язык,
Где с кафедры витийствует подпасок,
Где умный носит глупости ярлык,
Где в кандалах добро, а зло – в лампасах.
Давно б ушел от этого всего,
Да страшно друга бросить одного.
———-
Перевод Б. Пастернака
———-
Измучась всем, я умереть хочу.
Тоска смотреть, как мается бедняк,
И как шутя живется богачу,
И доверять, и попадать впросак,
И наблюдать, как наглость лезет в свет,
И честь девичья катится ко дну,
И знать, что ходу совершенствам нет,
И видеть мощь у немощи в плену,
И вспоминать, что мысли замкнут рот,
И разум сносит глупости хулу,
И прямодушье простотой слывет,
И доброта прислуживает злу.
Измучась всем, не стал бы жить и дня,
Да другу трудно будет без меня.
хотя, лично мне больше всего нравится украинский перевод Дмитрия Павличко:
Я кличу смерть – дивитися набридло
На жебри і приниження чеснот,
На безтурботне і вельможне бидло,
На правоту, що їй затисли рот,
На честь фальшиву, на дівочу вроду
Поганьблену, на зраду в пишноті,
На правду, що підлоті навдогоду
В бруд обертає почуття святі,
І на мистецтво під п’ятою влади,
І на талант під наглядом шпика,
І на порядність, що безбожно краде,
І на добро, що в зла за служника!
Я від всього цього помер би нині,
Та як тебе лишити в самотині?